Сумнів Такої ночі перейду місток, ступлю на сніг і подолаю схил. Всього мене — до мозку і кісток пройме мороз, опівночі стосил. О ніч німа, пустельна і совина! Цей холод, ця тілесна печія… Матерія — первинна. Це — провина. (Як не моя й не Божа, то чия?)
Сергей Жадан
Щоби не розбудити її, переступаючи обережно залишені нею речі, книги і одяг, нагріті повітрям шматки тієї травневої ночі; переступаючи в тиші де стіни, вікна і сходи, і встояна темрява з осадом мороку на самому дні; ступаючи ближче до мокрих і свіжих віконниць, де вже починається самотність рослин і дерев, зігрітих власним зростанням...
Оксана Забужко
Що падав дощ, і що старечий голос — уже не чоловічий, не жіночий, а тільки злий і сповнений розпуки — кричав із саду в перекрив гармошці з однаким синкопічним перебором (так мореві кричать поверх прибою, щоб не здуріти!) — все про те, що "много", і знову — "много, много, много раз"…
